Страна моя, возлюбленная Богом! Взлетает Ангел злости, иль добра…?
Страна моя, возлюбленная Богом!
Нищающая, праведная Русь!
Любимая униженным народом.
Опять твоим мучениям дивлюсь.
Кто правит миром? Зло иль доброта?
Когда рыдают дети над крестами,
Когда Святой Марии чистота
Поругана “Безбожника” листами...
Когда скорбит рыдающий Норд-Ост!
И ждут детей воскресших у Беслана;
Когда сожжён в душе последний мост,
Солдат кричит с гранатой: «Прощай, мама!»
Взлетает Ангел злости, иль добра?
Когда мать, раскопавшая могилу,
Взывает: «Боже, лучше б умерла
Сама, отдав за сына жизнь и силу!»
Когда в застенках зверствует ГУЛАГ,
А Соловки усыпаны костями;
То всё ликует сатанинский стяг,
И Богоборцы лязгают цепями.
Но, всё же, есть Величья торжество!
И доброта, живущая на свете.
И Бог, явивший миру Рождество,
Дарует Воскресением бессмертье!
Уж сколь веков несломленная Русь
Стоит, чьё имя Ангел почитая,
Хранит крылом, за что я так молюсь.
Раздета Русь, но истинно Святая!
Ты миру, воссылаешь Божий свет.
Всю доброту Святого Херувима.
Страна моя! Возлюбленнее нет!
До слёз, до боли искренне любима!
И боль твоя вершится Сатаной,
Не слабостью великого народа.
Силён народ, но слабый добротой
К гонителю возлюбленного Бога!
Где грань добра и злости чары змей?
Где грань любви и право наказанья?
Не Русь слаба! Коварен Лиходей!
Добро взрастет во имя процветания!
Не лей, коварный Ангел, яд в лицо!
Прости, Спаситель Ангел, за терпенье!
Россия - есть пророчества кольцо,
Венчавшее Святое пробужденье!
“Безбожник”- антирелигиозный журнал, направленный на уничтожение церквей, священников, верующих.
Журнал издавался Московским Комитетом партии, с 1923 по 1928 г.
Людмила Ларкина,
Австралия
Я - странник, накопивший впечатления,
Но не нашедший тихого житья.
Пишу в блокнот обиды поколения,
И верую в Святые Жития.
Людмила Ларкина.
Австралия.
Мои стихи и прозу можно почитать здесь:
http://larkina.priestt.com/
http://www.priestt.com/chr/poets/poets_158.html
http://www.stihi.ru/avtor/leonida55
http://www.litsovet.ru/index.php/author.page?author_id=5638
http://www.unification.net.au/authors/name/11
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
