Запотіла Земля світанковими росами,
Ген, на сході, зорею горить небосхил,
Солов*ї мов хорами тисячеголосими
Розливають пісні не жаліючи сил.
Випаровує річка туманами білими,
Мов примари дерева у мороці-млі,
А некошені трави стеблинами спілими
Під вагою роси гнуться аж до землі.
А заграва в пів неба горить, розгоряється,
По дорозі курній в степ бреде череда,
Від спочинку ранковий вітрець прокидається;
Зашумів очерет, зарябіла вода,
Розгоняє туман, обійма прохолодою,
Кришталеву росу оббиває з трави,
Дзвони церкви шлють Богу молитву-мелодію,
Прокидайтесь! Бо день наступає новий!
Он на здобич рибарь у човні сподівається,
Боже дай що би те сподівання збулось,
А на хуторі півень співа заливається...
Сонце ще не зійшло, незабаром, ось-ось.
Микола Токарь.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 10077 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : Войны царя Давида и Божье благословение - Николай Погребняк Многие из нас стремятся всё упрощать. Многосложную и неповторимую жизнь людей и даже целых народов мы стараемся втиснуть в рамки упрощённых законов, а зачастую даже и не законов, а гипотез психологии и социологии. Конечно, так проще судить, кто прав, кто виноват, но правильно ли такое суждение?
